9 з 10 дорослих у всьому світі є носієм вірусу Епштейна-Барр, який викликає розвиток пухлин у невеликої частки своїх господарів. Тепер, нове дослідження запропонувало використовувати рапаміцин (rapamycin) для контролю вірусу.
Дослідження було опубліковане у виданні Proceedings of the National Academy of Sciences.
Вірус поширюється через потрапляння до клітин та перепрограмуванню їх машинерії для створення копій самого себе. Для того, щоб задовольнити потреби вірусу, клітина-господар, яка швидко ділиться, може навіть переробляти свої власні структури для отримання будівельних блоків, таких як амінокислот, жирів та нуклеотидів.
Вірус Епштейна-Барр проводить всі ці операції на В клітинах – одному з типів лімфоцитів імунної системи. Проте дослідники помітили, що коли будівельні матеріали в клітині закінчуються, клітина переходить в заповільнений стан, який вчені називають «клітинне старіння».
Коли клітина знаходиться в стані старіння, вона перестає ділитись, що так само сповільнює інфекцію вірусу Епштейна-Барр.
Коли клітина знаходиться в стані старіння, вона перестає ділитись, що так само сповільнює інфекцію вірусу Епштейна-Барр.
Вірус здатен викликати розвиток лімфоми та інших типів раку зазвичай у людей з послабленою імунною системою, для прикладу, якщо вони отримують лікування, яке послаблює імунну систему, що може бути зроблено після трансплантації органу.
Рапаміцин здатен вмикати та вимикати режим старіння в інфікованих клітинах
Науковці кажуть, що у більшості випадків імунна система зупиняє вірус Епштейна-Барр ще на ранніх етапах розвитку інфекції; проте дослідникам стало цікаво, чи можна зробити це саме іншим способом – через нещодавно відкритий стан старіння.
За допомогою нових технологій, які дозволили пересвідчитись, в якому стані перебуває кожна клітина, команда змогла побачити відмінності між клітинами, в яких була різна активність вірусних генів.
Дослідники довідались, що вірус Епштейна-Барр здатен змушувати клітину шукати інший ресурс енергії для постійного ділення, через що клітина починає перетравлювати сама себе й збільшувати кількість будівельних блоків у собі.
Це означає, що інфіковані В клітини були не в змозі перейти до стану старіння. Можливо, був спосіб змусити їх це зробити, і команда розпочала пошуки такого тригера. Так команді вдалось зробити клітини чутливими до нестачі будівельних матеріалів, завдяки рапаміцину.
Дослідники виявили, що, використовуючи рапаміцин, вони можуть вмикати та вимикати режим старіння у інфікованих вірусом Епштейна-Барр клітинах.
Рапаміцин має інші цікаві властивості. Для прикладу, у 2012 році було повідомлено про дослідження, у якому був помічений зв’язок між вживанням рапаміцину та розвитком симптомів діабету. Їхні експерименти на мишах показали, що медикамент призводив до значного послаблення інсулінового сигналінгу, що було спричинено білком YY1.
