Відсутня мотивація для занять спортом? Дофамін може бути причиною


Відсутня мотивація для занять спортом? Дофамін може бути причиною

Можливо, ви багато разів казали собі, що з наступного тижня ви почнете тренуватись більше. Можливо, з наступного місяця. А може й з наступного року. Для багатьох з нас дотримуватись дисциплінованої програми фізичних вправ є найважчим завданням. Нове дослідження запропонувало причини того, чому так важко знайти мотивацію для заняття спортом.

Корисний вплив фізичної активності добре відомий. Центр за Контролем та Попередженням Захворювань повідомляє про те, що регулярна фізична активність може зменшити ризик важких захворювань, таких як другий тип діабету, рак та серцево-судинні захворювання.

Фізичні вправи можуть також покращити загальний фізичний та психічний стан,а також збільшити тривалість життя.

Якщо ви шукаєте спосіб контрою ваги, спорт має безліч переваг. Фізична активність не тільки зменшує метаболічний синдром – що означає хорошу регуляцію метаболізму – проте також спалює калорії та в комбінації зі здоровою дієтою, фізична активність дозволяє підтримувати вагу протягом тривалого часу.

Поки багато з нас знають про користь фізичної активності в теорії, багатьом з нас особливо важко бути активним на практиці. Нове дослідження може допомогти пояснити, чому так відбувається.

Чи може дофамін пояснити нестачу фізичної активності?

Дослідники зацікавились, чому тварини з ожирінням є значно менш активні. Основним поясненням є те, що тварини та люди з ожирінням менш фізично активні, адже їм потрібно носити значно більшу вагу. Проте оскільки дослідники також мали досвід роботи з хворобою Паркінсона, вони помітили схожості між мишами з ожирінням та мишами з хворобою Паркінсона.

Саме це змусило висловити гіпотезу про те, що дещо інше може спричиняти відсутність активності. Вони припустили, що неправильна робота дофамінової системи у гризунів може пояснити нестачу фізичної активності.

«Інші дослідження пов’язали дофамінові сигнальні дефекти з ожирінням, проте більшість з них зосередили увагу на системі винагороди – те що тварини відчувають, коли споживають різну їжу. Ми ж зосередили свою увагу на дещо простішому: дофамін є критично важливим для руху, а ожиріння пов’язане з відсутністю руху. Чи можуть тільки проблеми з дофаміновим сигналінгом пояснити відсутність активності.»

Дослідження дофамінових рецепторів

Науковці розпочали дослідження дофамінового сигналінгу на худих та товстих мишах, а результати цього дослідження були опубліковані у виданні Cell Metabolism.

Для цього науковці почали годувати одну групу мишей нормально, а іншу групу раціоном збагаченим на жири протягом 18 тижнів.

Починаючи з другого тижня, миші з великою кількістю жирів у раціоні почали набирати значно більше ваги чим худі. Після 4 тижня миші з ожирінням почали проводити менше часу рухаючись та були значно повільніші.

Дослідники вивчали як зміни у руховій активності корелювали з набором ваги, та виявили, що вони не пов’язані. Цікаво, адже миші з ожирінням рухались ще до набору основної частини ваги, а решта набраної ваги ніяк не впливала на зменшення рухової активності.

Дослідники також виявили, що у мишей з ожирінням було менше рецепторів D-2 типу у смугастому тілі. Після цього науковці генетично вилучили ці рецептори у худих мишей і посадили їх на дієту з високим вмістом жирів. Науковці побачили що такі миші не набирають вагу, незважаючи на відсутність фізичної активності. З цього може зробити висновок, що дефіцит рецепторів у смугастому тілі має вплив на відсутність фізичної активності, що є більше наслідком чим причиною ожиріння.